Історія виникнення української державної символіки – Освіта.UA
Українська державна символіка, як і у скіфських царів, у старокняжій Київській державі та в УНР, відображає традиційну українську символіку, що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства. Ключем до її розуміння є чільний її символ, нині відомий під назвою «Тризуб»
Перша літописна згадка про тризуб як про великокнязівський знак стосується ХХ ст. Його зображення відоме із печатки Святослава Ігоревича. Згодом цей знак карбується на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича де з одного боку портрет володаря, а з іншого – тризуб.
Тризуб символізує ту ж саму трійцю життєтворчих енергій, що й хрест та шестикутна зірка, тобто Мудрість, Знання і Любов(або Вогонь, Воду й Жит- тя).Тож тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви, на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинському, його зображення знайдено на варязькому мечі, в гербі французької королеви Анни, на надробку св. Еріка у Швеції та ін.
Тризуб на час прийняття Руссю-Україною християнства був настільки популярним, що хрест довелось об`єднати з ним в один знак,- для сприймання широкими верствами народу. Поєднання хреста й тризуба і сьогодні височить над Києвом на маківці реставрованих Золотих воріт, на маківках Володимирського собору (де тризуб уже ледь помітний).
Кожен символ ставить акценти на різних аспектах світобудови, графіка кожного знаку лаконічна чітка і промовиста. Якщо хрест концентрує увагу назначимості для світобудови третьої сили, то тризуб, відображаючи як триєдність світобудови, так і троїстість полум`я-енергії, принцип вогню і поступу.
У прямих предків сучасних українців-слов`янського племені полян, званих також «русь» і «сколоти», як і у їхніх попередників, панувала трикомпонентна структура суспільства і була поширена легенда про походження полянської(Київської) держави від трьох братів, що «сіли» на трьох київських горах. Зверхники полян-русів, київські князі, так само, як і царі скіфів, карбували на своїх монетах знак Трійці — Тризуб.
Поряд з офіційною функцією державного і релігійного символів Тризуб має на Україні і широку естетичну функцію та функцію оберегу. Тризуб зображувався як в орнаментах тканин, килимів, карбування, так у рукописних текстах книг, на монетах і печатках, на ювелірних виробах, державних відзнаках, підвісках і навіть на посуді.
Культ тризуба в орнаментуванні українських рукописів зникає, на жаль, у XVII ст. разом із заміною рукописів друкованими книжками. Однак у народному побуті найменш денаціоналізованих, гірських районів України він живе й досі. Так у Карпатах, під Різдво чи Йордань, селяни деяких сіл донедавна малювали на своїх хатах споконвічні магічні знаки тризуба.
Крім містичного знака-тризуба українська державна символіка включає жовто-блакитні барви.
На відміну від однозначного слова «колір», слово «барва» багатозначне. В старовину воно означало не лише певний колір, але й уніфікований одяг, тобто належність до певної групи людей. Один з діалектних варіантів слова«барва» набув значення матеріального барвника, це слово «фарба», інший «варна» — зберіг лише його друге значення: певної групи людей.
У давніх аріїв було три барви (варни): біла — старшина, жреці — правителі, яких звали рахмани (брахмани) ; червоно — малинова — воїни (шатри, кшаттії) ;чорна — сіячі та скотарі (вайш`ї і шудри).
Запорожці, як люди, що повністю присвятили себе священній війні за Україну, дотримувались звичаїв і символіки барви воїнів — зодягались у червоно-малиновий одяг і мали, крім мирного жовто-блакитного, бойовий, червоно-малиновий стяг; гетьман мав срібно-білого прапора, військово-магнатські формування — червоно-білого, а військово-народні — червоно-чорного. Оскільки гетьман у певних ситуаціях мав виступити то від старшини, то від козацтва, то від селян, а то й від усіх зразу — він мав бунчуки білого, червоного, та чорного кольорів. Біло-червоно-чорна символіка кольорів збереглася і до сьогоднішнього дня на Східній Україні в традиції вишивати червоно-чорним по білому, що символізує єдність усіх груп (барв, варн) у одному народі.
Можна наводити чимало прикладів популярності біло-червоно-чорної барви на Україні, але жоден з цих традиційних кольорів не став державною барвою в силу двох причин. Перша полягає в тому, що ця барва є спільною для десятків націй і народностей, які розвинулися з єдиної давньоарійської спільності, а друга — в тому, що за цими кольорами протягом тисячоліть, міцно установилася соціальна функція. В українців національною барвою стала інтегруюча релігійна блакитно — жовта.
Після батиївського погрому на Київських землях завмерла усяка національна і державна діяльність.
Коли ж нація почала оживати,- відродилась і символіка. Національна барва з`являється по всій Україні і, насамперед, у розписах церков та у церковних речах — ризах, фарбованій різьбі іконостасів. Ця барва оживає також у творах мистецтва — мініатюрах і прикрасах, у масовому виготовленні жовто-блакитних тканин, у гербах українських земель. Так герб роду Богунів мав голубий щит із золотою підковою і золотим кавалерським хрестом.
Звертає на себе увагу органічна близькість українців різних земель із національною блакитно-жовтою барвою, яка виразно виявилася за середньовіччя, коли почалась повсюдна фіксація та формалізація національної символіки. Як відомо, Київщина на цей період встановила золотого тризуба на голубому полі, Галичина — золотого лева на голубому полі. Так на землях України узаконилась однакова національна барва. Збіг досить промовистий, якщо зважити, що ці землі на той час не були об`єднані в єдиній Український державі.
Жовто-блакитна барва була настільки усвідомленою як національна українська, що узаконення Центральною Радою жовто-блакитного прапора як державного символу, яке сталось 22 березня 1918р., не викликало ні в Україні, ні в Росії жодного сумніву, що до правомірності цього акту.
Сьогодні наш прапор майорить на вершинах Гімалаїв, Ельбрусу і Кіліманджаро, а жовто-блакитна барва, як Українська національна символіка, утвердилась на всіх материках планети.
29.10.2010
osvita.ua
Державна символіка України
Після проголошення незалежності України синьо-жовтий прапор замайорів над офіційними установами в багатьох містах і селах України. Його встановили у приміщенні Верховної Ради, а 4 вересня урочисто підняли над будинком парламенту. 31 грудня 1991 року, коли перший президент України Л.Кравчук вітав український народ, вперше була використана синьо-жовта заставка і пролунав Національний гімн. У січні 1992 року Верховна Рада України почала обговорення законопроектів про державну символіку. 15 січня було затверджено твір М.Вербицького як гімн України.28 січня- затверджено Державний синьо-жовтий прапор, а 19 лютого, лише під загро-зою розпуску парламенту після виходу з нього Народної Ради, Верховна Рада України прийняла тризуб як малий Герб України. 14 червня 2000 року на засіданні Кабінету Міністрів України нарешті було схвалено законопроекти про Державний Гімн України та про Великий Герб України.
Державний прапор України
Ще у дохристиянській Русі наші пращури поклонялися богу Сонця Хорсу, якого зображували у вигляді золотого кола на синьому полі. З культом Хорса як найвищого божества давньослов’янського пантеону тісно переплітався культ Ярила, пов’язаний з циклами Сонця та сільськогосподарських робіт. Зображення Ярила було подібне до Хорса- золотий диск на синьому тлі. Шанували слов’яни й бога війни Яровита із золотим щитом.
Отже, сині та жовті кольори в релігійній свідомості давніх слов’ян посідали чільне місце й вважалися священними. Після хрещення Русі Володимиром Великим ця традиція залишалася незмінною — золоті бані церков сяяли на тлі блакитного неба, а зсередини церковні стіни були розкішно вбрані в золото й блакить.
Поєднання цих кольорів також широко використовувалося у повсякденному побуті — в орнаментах, емалевих прикрасах, одязі тощо.
Синьо-жовті кольори були в широкому вжитку не тільки в Україні, а й у Московії аж до XVIIсторіччя, доки декретами ПетраIне були витіснені іншими. З появою родових князівських та міських гербів найуживанішими у них стали синьо-жовті та червоно-чорні поєднання кольорів
Відомо, що гербом Данила — князя Галицького, Волинського й Київського, короля Галицько-Волинської держави, був золотий лев на синьому щиті. 1410 року відбулася переможна Грюнвальдська битва, в якій українські війська під синьо-жовтими прапорами разом з литовським та польським військом завдали нищівної поразки Тевтонському орденові. Запорізьке козацтво мало багату й різноманітну символіку, серед якої найпоширенішими були синьо-жовті прапори і хоругви. Навіть одяг козаків мав національні кольори : під час повстання 1768 року гайдамаки Гонти були вдягнуті у жовті жупани й сині шаровари. Малиновий та інші відтінки червоного кольору за законами геральдики символізують монархічну владу й були насильницьки принесені до реєстрового війська відповідно польською та російськими владами.
Після ліквідації Запорізької Січі державна й військова українська символіка викорінюється імперськими структурами влади, та зберігається в народній традиції. Українські вишиванки, розписи хат і коминів, писанки, як правило, містять поєднання червоного з чорним та синього з жовтим кольорів.
Відродження української національної свідомості у XIXстолітті та масові демонстрації українського народу в Києві, Москві, Петербурзі під час лютневої революції 1917 року проходили під синьо-жовтими прапорами. 1915 року УНР затвердила синьо-жовте знамено як Державний прапор України. Прапор УНР мав жовту смугу зверху — як символ Сонця, якому поклонялися давні русичі, та синю знизу – як води Дніпра, в якому вони були хрещені під час прийняття християнства. У такий спосіб прапор УНР поєднував у собі християнську та дохристиянську історію народу.
Це тлумачення прапора було занадто складним для загалу й поступово, незважаючи на закони геральдики, кольори на українському національному прапорі помінялися місцями, набувши зрозумілішого й близького до українського менталітету гуманістичного змісту – жовте пшеничне поле під мирним синім небом.
Прапор у свідомості людей набув значення загальноукраїнського символу боротьби за державну незалежність України. Визвольні змагання українського народу у XXсторіччі проходили під синьо–жовтими прапорами. Тож цілком закономірним є затвердження синьо-жовтого знамена Державним Прапором незалежної України.
Державний Гімн України
Національний гімн – це урочиста, неодмінно патріотична пісня, що є символом єдності народу. Це присяга, музичний знак держави. Державний гімн мусить бути історичним, тобто справді народним. Цим вимогам наш національний гімн цілком відповідає.
Якщо в багатьох країнах слова та музика до гімну замовлялися урядом або гімном ставали військові похідні пісні, то гімн України виник як прояв народної творчості, відображення дум і почуттів українців. Він гуманістичний за змістом, лаконічний за формою, актуальний, має історичне підґрунтя, спонукає до розбудови незалежної держави.
Гімн України
Ще не вмерла України, ні слава, ні воля,
Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття,в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Ще ся волі в Україні піснь гучна розляже,
За Карпати від відоб’ється, згомонить степами,
України слава стане поміж ворогами.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Слова до пісні “Ще не вмерла Україну” були написані 1862 року в Києві відомим українсь-ким поетом і перекладачем Павлом Чубинським. Слова виникли як український відгук на героїчну боротьбу сербського народу проти турецького поневолення. Спочатку пісня виконувалася на мотив “Серби а слободна”, що підкреслювало ідею боротьби українців за свою незалежність. Пісня швидко набувала популярності, її стали співати стоячи в урочисті хвилини.За написання цієї пісні Павла Чубинського було заслано до Архангельської губернії, а пісня його невпинно поширювалася Україною. Вона лунала й на сербський мотив, і на мелодію молодого Миколи Лисенка. До пісні в різних регіонах України, незалежно від ситуації та настроїв, дописувалися нові рядки та думки.
Вже 1863 року вірш Чубинського був поширений на Західну Україну. Там священик Михайло Вербицький, на той час уже відомий композитор, написав до нього свій варіант мелодії. 1864 року гімн Чубинського — Вербицького було виконано при відкритті українського театру в концертному залі Народного дому у Львові.
Завдяки Миколі Лисенку та Наддніпрянщині та Михайлові Вербицькому в Західній Україні вірш Павла Чубинського здобув популярність у всій Україні: його співали студенти, робітники, селяни. Пісня стала всеукраїнським твором. Народ на урочистостях співав її як свій гімн. В багатьох місцях вона виконувалася на інші мелодії. Під час лютневої революції 1917 року в Петербурзі Волинський полк виконував пісню на музику Михайла Вербицького. Масові демонстрації українців, що відбувалися в 17-му році у Петербурзі, Києві та інших містах під синьо-жовтими прапорами, співали пісню на слова Павла Чубинського як гімн. А з весни 1918 року пісня на слова Павла Чубинського та музику Михайла Вербицького вже лунала як офіційний Гімн Української Народної Республіки.
Пісня Чубинського-Вербицького стала єдиним гімном для всього народу соборної Української держави. Пройшовши через імперські тюрми й катівні, сибірські морози й соловецькі ями, ця пісня удостоїлася бути музичним символом духовного відродження народу. Нова хвиля українського відродження, очолена Народним Рухом України, підхопила гімн ”Ще не вмерла Україна”. Гімн лунав на всіх урочистих і масових заходах Народного Руху України в Києві, Львові, Одесі, Батурині, Полтаві… Визволення України здійснювалося під могутній спів “Ще не вмерла Україна”.
Тепер, коли Україна у 1991 році стала на шлях власного національного державотворення, ця пісня по справедливості стала державним національним Гімном України.
studfiles.net
З історії державних символів
Ще в період родоплемінного ладу східні слов’яни на території України вживали символічні знаки. Ними для вирізнення роду, чи пізніше окремих знатних родин, могли бути зображення хреста, квадрата, ромба, кола і інше. Дещо пізніше бачимо на гербах півмісяць, зірки, зброю, квіти, геральдичних звірів та птахів, зокрема однорогів, оленів, орлів, круків.
Така символіка зумовлювалася тим, що кожний рід первісних людей обожествляв для себе-якусь звірину, птицю чи явище природи. Також родові знаки часто використовувалися для ознаки пасовищ, водоймищ і, що дуже важливо, для визначення територіальних меж певного роду.
Щоб відрізнити свій храм від храму інших купців, використовували торговельні знаки. Тобто це було свого роду тавро. Ним користувалися ювеліри для означення виготовлених прикрас, гончарі, живописці, зодчі. Паралельно цей процес розвивається і в середовищі сільського населення.
Найдревніший зі знаків, котрі дійшли до наших днів і широко використовуються і сьогодні, є тризуб.
Найдавніші археологічні знахідки тризуба, який мало відрізняється від нашого сьогоднішнього герба, належить до рубежу Х—ХІ ст., часів князювання в Києві Володимира Великого (980—1015 рр.), який міг успадкувати цей знак від своїх предків. Тризуб зберігся на золотих і срібних монетах Володимира: «А се моє срібло» або «А се моє злато».
Чи був тризуб спадкоємним геральдичним знаком для нащадків Володимира Великого?
Так, ним користувався Святополк Окаянний (1015—1019 рр.), Ярослав Мудрий (1019—1054 рр.), він є на гербі Анни Ярославни, королеви Франції.
Чому тризуб, а не п’ятизуб?
Які версії пояснення походження тризуба відомі?
Одностайної думки щодо значення тризуба вчені не мають. Подібні зображення відомі на давніх солярних знаках в Індії та інших країнах світу. Не виключене й скандинавське походження тризуба. Однак відомо, що ще з доісторичних часів число три, тріада завжди мали символічне значення. Існує понад 40 версій пояснення походження тризуба. Наведу найбільш слушні.
1. Люди користувались знаряддями праці, що нагадували тризуб.
2. Вкладено глибокий філософський зміст, який символізує триєдність і тримірність світу, що пізніше трактовано християна¬ми як єдність Бога-Батька, Бога-Сина, Бога-Духа Святого.
3. Уособлення трьох природних стихій — повітря, води і землі.
4. Ще існує версія, що це зображення падаючого, атакуючого сокола.
Відзнаку у формі тризуба використовували українські частини в складі австрійської армії — Українські січові стрільці — під час першої світової війни. А від часу об’єднання УНР; і ЗУНР (акт Соборності України, проголошений у Києві 22 січня 1919 року) державним гербом став золотий тризуб на синьому тлі.
Чому тризуб зображається жовтим?
Жовтий — золотий колір — це колір небесних світил, колір Сонця, сонячного проміння, без якого неможливе існування життя.
Символіку із зображенням тризуба в 20—40-х роках XX ст. ви¬користовували різні політичні угрупування Західної України — праві і ліві — зокрема, з певною «‘відмінністю (середній зуб у формі меча) ОУН. Тризуб із середнім зубом у формі хреста — релігійні угрупування. Як державний герб тризуб було визнано 15 березня 1939 року Сеймом Карпатської України, що проголосив самостійність цього регіону.
Нині за Конституцією України, прийнятою 28 червня 1996 року, головним елементом великого Державного Герба України є і Знак Княжої Держави Володимира Великого (тризуб) — малий Державний Герб України.
Які ще є державні символи?
Який закон встановив (затвердив) їх?
Прапор як символ чи засіб сигналізації виник за оптичних часів і поширився в Європі, включно з сучасними українськими землями, в добу середньовіччя. За належністю прапори поділяються на державні, міжнародні, територіальні, військових і цивільних організацій, товариств, об’єднань, церковних громад тощо.
За правилами вексилалогії (прапорознавство), порядок кольо¬рів у багатоколірних прапорах ведеться зверху вниз — першим називають той колір, котрий є верхнім і т. д.
На зламі XIII—XIV ст. з’являються чотирикутні прапори з клиновими полотнищами на вільному кінці. Найвживанішим кольором був червоний. Вживали також білий, блакитний коль¬ори, рідше — жовтий. Починають існувати також колірні сполучення.
Прапор Руської землі був переважно червоним із золотим тризубом — двозубом, а корогва Галицько-волинського князівства — відповідно до кольорів свого герба — блакитна (синя) із золотим левом, з такими стягами галицькі полки брали участь у Грюнвальдській битві 1410 року.
Що означають блакитний і жовтий кольори на українських прапорах?
Цікаву версій походження цих кольорів висунув мовознавець зі Львова М. Рогович. На його думку, слово «хохол», що ним представники інших національностей інколи називають українців, — монгольського походження. Слово це складене: «хох» — синій, блакитний, небесний, «улу» (юлу) — жовтий.
Ще є така думка, синій і жовтий — це вогонь і вода, чоловіча і жіноча стать. Теорія жовтий — поле, синій — небо, виникла у два останні століття і є певним спрощенням, хоча головний гуманістичний зміст кольорової символіки зберігає.
Синя й жовта барви найчастіше трапляються в козацькому одязі часів Визвольної війни (1648—1654 рр.), а пізніше — гайдамаків часів Коліївщини.
У жовтні 1848 року Головна Руська Рада у Львові ухвалила за остаточні символи українського народу герб Романовичів — золотого лева на блакитному полі і похідне від нього жовто-синє сполучення кольорів прапора. У проекті Конституції УНР 1920 року записано: «Артикул 10. Державними барвами Української Держави є барви синя і жовта. Артикул 11. Прапор військової фльоти є синій-жовтий з державним гербом золотої барви в. лівому розі ‘синьої частини прапора. Прапор торговельної фльоти є синій-жовтий». Вибір кольорів був умотивований та¬кими міркуваннями: символами України є чисте небо — символ миру (синій колір) та пшеничне поле — символ достатку (жовтий колір).
Як сказав поет:
Наш стяг — пшениця у степах
Під голубим склепінням неба.
Як національний прапор українського народу синьо-жовте знамено було визнане окупаційною владою панської Польщі в Галичині (20—30 рр. XX ст.).
Прапор вивішували на всіляких народних зборах з нагоди відзначення національних свят.
У повоєнний період (після 1949 р.) українці на еміграції, незалежно від політичних поглядів, використовують як національний символ синьо-жовте знамено.
Сьогодні стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синь¬ого і жовтого кольорів є Державний Прапор України.
Державним гімном є «Ще не вмерла Україна».
Слова національного гімну написав у 60-х роках XIX ст. відо¬мий український поет, етнограф, фольклорист, член Російського географічного товариства (1873 р.), лауреат золотої медалі Міжнародного географічного конгресу в Парижі (1875 р.) та Уваровської премії петербурської Академії наук (1879 р.) Павло Чубинський (1839—1884 рр.). Поезія, уперше надрукована 1863 р., швидко розійшлася в народі, серед інтелігенції, студентів, гімназистів. Певний час й навіть приписували Тарасові Шевченку. Музику написав західноукраїнський композитор і диригент Михайло Вербицький (1815—1870, рр.). Слід зазначити, що в тексті гімну, найбільш усталеному і канонізованому, два рядки належать поетові Миколі Вербицькому, а музику до слів П. Чубинського крім М. Вербицького, писали й інші українські композитори, зокрема Кирило Стецько.
«Ще не вмерла Україна» не був єдиним гімном. За національні гімни вважали також «Заповіт» Т. Шевченка, «Вічний революціонер» (сл. І. Франка, муз. Д. Січинського).
Особливо широко вживали гімн «Ще не вмерла Україна» в ро¬ки встановлення влади ЗУНР і УНР, однак спеціального закону, то монополізував би його як єдиний державний гімн, не було.
Як бачимо, і гербова відзнака у формі тризуба, і синьо-жовті прапори мають давнє походження, несуть у своїй суті історичну пам’ять. Нам слід переосмислити ставлення до історичної пам’яті народу, складовою частиною якої є і давня історична символіка.
На початку століття Мстислав Рус написав вірш «Наш прапор»:
Прапор Руси повіває
Синьо-жовтий, златом тканий,
А на нім завіт сіяє
Мономахом ще нам даний.
pidruchnik.in.ua
Історія виникнення української державної символіки – Освіта.UA
Українська державна символіка, як і у скіфських царів, у старокняжій Київській державі та в УНР, відображає традиційну українську символіку, що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства. Ключем до її розуміння є чільний її символ, нині відомий під назвою «Тризуб»
Перша літописна згадка про тризуб як про великокнязівський знак стосується ХХ ст. Його зображення відоме із печатки Святослава Ігоревича. Згодом цей знак карбується на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича де з одного боку портрет володаря, а з іншого – тризуб.
Тризуб символізує ту ж саму трійцю життєтворчих енергій, що й хрест та шестикутна зірка, тобто Мудрість, Знання і Любов(або Вогонь, Воду й Жит- тя).Тож тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви, на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинському, його зображення знайдено на варязькому мечі, в гербі французької королеви Анни, на надробку св. Еріка у Швеції та ін.
Тризуб на час прийняття Руссю-Україною християнства був настільки популярним, що хрест довелось об`єднати з ним в один знак,- для сприймання широкими верствами народу. Поєднання хреста й тризуба і сьогодні височить над Києвом на маківці реставрованих Золотих воріт, на маківках Володимирського собору (де тризуб уже ледь помітний).
Кожен символ ставить акценти на різних аспектах світобудови, графіка кожного знаку лаконічна чітка і промовиста. Якщо хрест концентрує увагу назначимості для світобудови третьої сили, то тризуб, відображаючи як триєдність світобудови, так і троїстість полум`я-енергії, принцип вогню і поступу.
У прямих предків сучасних українців-слов`янського племені полян, званих також «русь» і «сколоти», як і у їхніх попередників, панувала трикомпонентна структура суспільства і була поширена легенда про походження полянської(Київської) держави від трьох братів, що «сіли» на трьох київських горах. Зверхники полян-русів, київські князі, так само, як і царі скіфів, карбували на своїх монетах знак Трійці — Тризуб.
Поряд з офіційною функцією державного і релігійного символів Тризуб має на Україні і широку естетичну функцію та функцію оберегу. Тризуб зображувався як в орнаментах тканин, килимів, карбування, так у рукописних текстах книг, на монетах і печатках, на ювелірних виробах, державних відзнаках, підвісках і навіть на посуді.
Культ тризуба в орнаментуванні українських рукописів зникає, на жаль, у XVII ст. разом із заміною рукописів друкованими книжками. Однак у народному побуті найменш денаціоналізованих, гірських районів України він живе й досі. Так у Карпатах, під Різдво чи Йордань, селяни деяких сіл донедавна малювали на своїх хатах споконвічні магічні знаки тризуба.
Крім містичного знака-тризуба українська державна символіка включає жовто-блакитні барви.
На відміну від однозначного слова «колір», слово «барва» багатозначне. В старовину воно означало не лише певний колір, але й уніфікований одяг, тобто належність до певної групи людей. Один з діалектних варіантів слова«барва» набув значення матеріального барвника, це слово «фарба», інший «варна» — зберіг лише його друге значення: певної групи людей.
У давніх аріїв було три барви (варни): біла — старшина, жреці — правителі, яких звали рахмани (брахмани) ; червоно — малинова — воїни (шатри, кшаттії) ;чорна — сіячі та скотарі (вайш`ї і шудри).
Запорожці, як люди, що повністю присвятили себе священній війні за Україну, дотримувались звичаїв і символіки барви воїнів — зодягались у червоно-малиновий одяг і мали, крім мирного жовто-блакитного, бойовий, червоно-малиновий стяг; гетьман мав срібно-білого прапора, військово-магнатські формування — червоно-білого, а військово-народні — червоно-чорного. Оскільки гетьман у певних ситуаціях мав виступити то від старшини, то від козацтва, то від селян, а то й від усіх зразу — він мав бунчуки білого, червоного, та чорного кольорів. Біло-червоно-чорна символіка кольорів збереглася і до сьогоднішнього дня на Східній Україні в традиції вишивати червоно-чорним по білому, що символізує єдність усіх груп (барв, варн) у одному народі.
Можна наводити чимало прикладів популярності біло-червоно-чорної барви на Україні, але жоден з цих традиційних кольорів не став державною барвою в силу двох причин. Перша полягає в тому, що ця барва є спільною для десятків націй і народностей, які розвинулися з єдиної давньоарійської спільності, а друга — в тому, що за цими кольорами протягом тисячоліть, міцно установилася соціальна функція. В українців національною барвою стала інтегруюча релігійна блакитно — жовта.
Після батиївського погрому на Київських землях завмерла усяка національна і державна діяльність.
Коли ж нація почала оживати,- відродилась і символіка. Національна барва з`являється по всій Україні і, насамперед, у розписах церков та у церковних речах — ризах, фарбованій різьбі іконостасів. Ця барва оживає також у творах мистецтва — мініатюрах і прикрасах, у масовому виготовленні жовто-блакитних тканин, у гербах українських земель. Так герб роду Богунів мав голубий щит із золотою підковою і золотим кавалерським хрестом.
Звертає на себе увагу органічна близькість українців різних земель із національною блакитно-жовтою барвою, яка виразно виявилася за середньовіччя, коли почалась повсюдна фіксація та формалізація національної символіки. Як відомо, Київщина на цей період встановила золотого тризуба на голубому полі, Галичина — золотого лева на голубому полі. Так на землях України узаконилась однакова національна барва. Збіг досить промовистий, якщо зважити, що ці землі на той час не були об`єднані в єдиній Український державі.
Жовто-блакитна барва була настільки усвідомленою як національна українська, що узаконення Центральною Радою жовто-блакитного прапора як державного символу, яке сталось 22 березня 1918р., не викликало ні в Україні, ні в Росії жодного сумніву, що до правомірності цього акту.
Сьогодні наш прапор майорить на вершинах Гімалаїв, Ельбрусу і Кіліманджаро, а жовто-блакитна барва, як Українська національна символіка, утвердилась на всіх материках планети.
29.10.2010
ru.osvita.ua
ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ УКРАЇНИ | Курс з географії «Я і Україна», 3-4 клас
Державна символіка є частиною національної символіки і містить насамперед герб, прапор і гімн.
Герб — це знак роду, міста, держави. У перекладі з німецької слово герб означає «спадщина». І це не випадково: адже з давніх-давен різними знаками мітили (таврували) худобу, володарі позначали гербами — родовими знаками — свою маєтність. Отже, герб здавна був неодмінною ознакою (атрибутом) влади, передусім володіння майном, землею.
Державний герб символізує державу і позначає межі її володінь, належну їй власність.
Україна має законодавчо затверджений (стаття 20 Конституції) малий Державний Герб України — золотий тризуб на синьому тлі. Тризуб належить до найстародавніших священних знаків. Зображення тризуба на території України знайдено на пам’ятках трипільської культури (близько 6 тис. років тому). Древні боги зображувалися з тризубом. Він увінчував жезли скіфських царів.
У Київській Русі тризуб поширився з X ст. як великокняжий знак.
Чи звернули ви увагу, що слово тризуб містить число три? Це число вважалося магічним. Згадайте, що у народних казках розповідається про трьох богатирів, три бажання та три завдання, які має виконати герой, про три дороги тощо.
Тризуб можна намалювати так, що він буде переплетінням літер заповітного для кожного українця слова «воля».
Глибокі корені в історії української державності мають й інші герби. У славного Війська Запорозького герб був викарбуваний на військовій печатці і зображував козака з мушкетом (самопалом). Цей герб теж по праву вважається загальнонаціональним символом українського народу.
Дійшов до нас ще один з найвідоміших українських національно-державних символів — золотий лев. Коли князь Данило Галицький заснував нове місто, назвавши його на честь свого сина Лева Львовом, він дарував йому герб: золотого лева на синьому тлі. Ось уже сім с половиною століть стоїть Львів — місто левів.
Герб столиці Києва — Архангел Михаїл, який стоїть на сторожі з мечем у руці. Ім’я Михайло при хрещенні одержав хреститель Руси-України князь Володимир.
Прапор — це певного кольору чи кольорів і форми полотнище з емблемами та іншими прикрасами, яке є символом країни, території, організації, партії, навіть однієї особи. Залежно від ритуалу прапор кріпиться до древка, піднімається на щоглі, просто вивішується чи розстеляється.
Українські національні кольори — синій і жовтий. З давніх-давен українська земля була хліборобським краєм. Синє небо над золотою нивою — ось який прекрасний зміст нині вкладає у національні кольори кожен українець-патріот. Отже, наш прапор — синьо-жовтий. А чи можна сказати, що він жовто-синій? Ні, оскільки за правилами геральдики (історичної дисципліни, що вивчає герби) кольори «читаються» згори донизу. До прапора виявляють пошану, схиляючи голову чи вклоняючись, а часом і стають на одне коліно. Військові віддають прапорові честь.
Гімн — урочиста пісня. У Стародавній Греції гімни прославляли богів і героїв. Нині ми можемо почути про гімн Батьківщині, гімн природі.
Національний гімн — патріотична пісня, символ єднання нації. Державний гімн затверджується законом.
Конституцією встановлено, що всі урочисті збори загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну України.
Коли вносять чи виносять прапор, коли виконують гімн, потрібно обов’язково вставати.
ukrmap.su
Поняття та історія виникнення державної символіки України
Стр 1 из 7Следующая ⇒План
Вступ
1. Поняття та історія виникнення державної символіки України
2. Державні символи
2.1 Державний Герб України
2.2 Державний Гімн України
2.3 Державний Прапор України
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Тема курсової роботи: “Державні символи України”.
Актуальністьданої теми пояснюється тим, що кожна держава має свої
державні символи, які несуть за собою право незалежності та визначеності у політичному,культурному, економічному та територіальному напрямку.
Конституція України встановлює такі символи нашої держави: Державний прапор, Державний герб, який встановлюється з урахуванням малого Державного герба України та герба Війська Запорізького, і Державний гімн. Деталізований опис державних символів України та порядок їх використання встановлюлється спеціальним законом, який приймається у порядку, передбаченому для внесення змін до Конституції України, тобто не простою, а кваліфікованою (не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради) більшістю народних депутатів. Це свідчить про важливість значення, що його надається за сучасних умов в Україні державній символіці.[1]
Мета: розповісти про історію розвитку, становлення держаних символів України на національному рівні та показати значення їх для суспільства.
Поняття та історія виникнення державної символіки України
Державні символи і столиця є невідємними атрибутами будь-якої суверенної держави.
Українська державна символіка,- як у скіфських царів, у старокняжій Київській державі та в УНР,- відображує традиційну українську символіку , що формувалася протягом тисячоліть і належить до найбагатших та найзмістовніших символічних систем людства .
Державні символи — встановлені конституцією або спеціальними законами чи визнані за традицією предмети, зображення, поетико-музичні твори, словесні формулювання тощо, які звичайно мають історичне походження, відображають особливості розвитку і сучасного стану відповідного
соціуму, слугують різним цілям у діяльності державних органів і посадових осіб, в умовній формі засвідчують саму державу та її суверенітет. [2]
Тим самим державні символи є відображенням державного суверенітету, його своєрідним формалізованим виразом. Державні символи звичайно зафіксовані в основних законах, тобто є конституційним інститутом.
Знаменно, що державні прапори деяких сучасних монархій мають кольори правлячих або історичних династій. Нерідко кольори державних прапорів засвідчують певні характеристики суспільного життя, особливості панівної ідеології тощо. Так, кольором прапорів більшості держав, де офіційно
визнано іслам, є зелений, який історично пов»язаний з цією релігією. В
державах, що виникли у ХІХ-ХХ століттях, визначення кольорів прапорів
було, як правило, результатом історичних досліджень.
Завдання справжнього громадянина України – знати і поважати символи
своєї держави, свідомо дотримуватися почестей та правил поведінки щодо
державних символів в повсякденному житті, під час урочистих і офіційних
заходів, не дозволяти глумитися над ними, гордитися незалежною
українською державою.
З найдавніших часів жовто-блакитні барви символізували Київську Державу ще до християнізації Русі. Після прийняття християнства ці кольори
освячувалися образом животворного Хреста. З часів нашестя татарских орд
Батия ця символізація зникла, але згодом відродилася в церковних
оздобах, на гербах українських міст. Майже всі герби міст Київщини й
України загалом обрамлялися жовто-блакитними кольорами. З XVIII століття
полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького все частіше
виробляються з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносять
хрест, зорі, зброю, постаті святих.
Державний герб УНР (тризуб на синьому тлі) був ухвалений 12 лютого 1918ого 1918 Малою Радою в Коростені. 22 березня 1918 тризуб та жовто-блакитний прапор були затверджені Центральною Радою. За гетьманського уряду П.Скоропадського порядок кольорів у прапорі було змінено на
синьо-жовтий. «Ще не вмерла Україна» (музика М.Вербицького, текст П.Чубинського) як єдиний державний гімн законодавче не був затверджений, використовувалися й інші гімни. Процес розробки зовнішньої атрибутики сучасної Української держави також не завершений. 15 січня 1992 музична редакція Державного гімну була затверджена Верховною Радою України. 28 січня 1992 постановою ВР державним прапором України затверджено синьо-жовтий стяг, а 19 лютого 1992 ВР затвердила тризуб як малий герб України та головний елемент великого Державного герба.
Перша літописна згадка про тризуб як про велико-князівський знак стосується печатки Святослава Ігоревича. Згодом цей знак карбується на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича де з одного боку портрет володаря ,а з іншого -тризуб.
Тризуб символізує ту ж саму трійцю життєтворчих енергій , що й хрест та шестикутна зірка , тобто Мудрість , Знання і Любов(або Вогонь, Воду й Життя). Тож тризуб можна зустріти на цеглі Десятинної церкви, на плитах Успенської церкви у Володимирі-Волинському , його зображення знайдено на варязькому мечі ,в гербі французької королеви Анни , на надгробку св. Еріка у Швеції та ін.
mykonspekts.ru
З історії державних символів україни
З ІСТОРІЇ ДЕРЖАВНИХ СИМВОЛІВУКРАЇНИ
“ Все на світі можна вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину”.
В.Симоненко
ВЧИТЕЛЬ:
Не так давно наша країна стала незалежною, самостійною державою. Але, щоб вона і надалі залишалася такою – самостійною і суверенною державою, Україні потрібно мати власні Збройні сили. Бо Збройні сили є гарантом державного суверенітету.
Адже вся історія України – це в певній міті – історія воєн та війська. Із зброєю в руках починали ми тоді, коли організовували вперше державу над Дніпром. І надалі ми завзято боронили власну свободу, не минаючи жодної нагоди створити свої власні Збройні сили. Якщо звернутися до історії, то побачимо, що близько восьми століть ми у різних формах мали свою державність та всіма силами старалися боронити її.
УЧЕНЬ:
Київська Русь як одна з могутніших держав Європи не могла існувати без власних Збройних сил. Перші київські князі-завойовники створили велику і сильну військову організацію. Її основу становила дружина. Дружина заприсягала князю, а він її утримував своїм коштом. Між собою члени дружини вважались побратимами, яких зв”язували вірність і солідарність.
УЧЕНЬ:
У 15 ст. зароджується і зростає в подніпровських степах, овіяне легендарними розповідями, запорізьке козацтво. Його головним осередком стало Запоріжжя, де численні острови на Дніпрі давали захист і змогу укріпитися. Першу Січ збудував на острові Хортиця у 1552 році князь Дмитро Вишнивецький, який у народі оспівується під іменем Байди. Запорожці відзначалися нечуваною хоробрістю, мужність і дисциплінованістю.
УЧЕНЬ:
В кінці 18 ст. Україну загарбали і розділили між собою сильніші держави: Росія і Австрія. Україна втратила своє військо, а молодих дужих українців забрали у рекрути до чужої / російської чи австрійської армії/. З юнаком, що призивався до такого війська, прощались так, ніби він ішов на смерть. Бо забирали найбільш здорових, сильних, працьовитих. А приходив юнак додому якщо не калікою, то старим згорбленим дідом, адже служили в такій армії 25 років.
ВЧИТЕЛЬ:
Про гіркий народний жаль розказують пісні:
Добре було жити, добре було бути,
Доки не писали хлопців у рекрути.
Заплакали отець, мати ще й дрібнії діти…
Лучче було мене, нене, в купелі залити,
Ніж тепер за мною дрібні сльози лити.
УЧЕНЬ:
На початку 20 ст. були спроби українців створити свою боєздатну армію: це і українські Січові стрільці, українські бойові частини під командуванням Центральної Ради, Директорії, а під час Другої світової війни – Українська повстанська армія під керівництвом генерала Романа шухевича.
УЧЕНЬ:
І лише у кінці 20 ст. Україна, уже незалежна, створила свої власні збройні сили. 6 грудня 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон про Збройні Сили України. І текст військової присяги. Всі українські юнаки стали служити в українській армії.
УЧЕНЬ:
Служити в українських Збройних Силах, захищати рідну землю, боронити її від ворогів, стояти на сторожі миру – є священним обов”язком кожного громадянина України.
УЧИТЕЛЬ:
Нині незалежна українська держава називається Україною. Вистраждавши волю, Україна має свої державні символи: герб, прапор і гімн, які уособлюють її історію, її сутність, тобто найбільш характерніше для неї.
Уявіть собі поле бою в ті часи, коли основною зброєю були меч та спис. Піші й вершники зійшлися в тяжкій січі, їхні лави змішалися, важко розібратися, де свій, а де ворог. Воїни раз пораз озиралися і, помітивши неподалік високо піднятий прапор свого князя, ще відчайдушніше кидаються до бою, на ворога. Прапор наших предків міг бути трикутної чи чотирикутної, півкруглої форми, різного колоьру. На ньому зображався звір або птах, чи людина із зброєю. Той знак – символналежав князю, чи й усьому князівству і завжди щось означав: могутність, хоробрість, приналежність до певного роду.
Таку ж роль відігравали і герби, на яких зображалося найбільш
притаманне даній землі, чи князю, чи його роду.
УЧЕНИЦЯ:
Що ж таке герб? Такий же знак карбувався на княжих посланнях, на печатках, знаках земель, якими володів князь.Цей знак-символ мав певне призначення. Він заміняв князям підпис, тобто був іменним знаком князів і водночас знаком власності. Такі знаки дістали назву герба.
Так , на момент великого князя Володимира на одній стороні зображувався свм князь, а на другій – його герб і напис: “Володимир на столі, а се його серебро.”, тобто срібна монета, карбована князем Володимиром. Гербом князя Володимира був тризубний знак. Є кілька припущень, за якими тризуб пояснюється як зображення птаха, якоря, лука, написання імені князя Володимира.
Пізніше герб-символ тризуб заступили інші символи.. Україна, втратила волю, втратила і свій герб, і змушена була користуватися чужими гербами та символами: білим польським орлом, російським двоголовим орлом і т.п. Недовгий час на початку 20 століття за герб незалежної КНР, яка постала на руїнах Російської імперії правив тризуб на щиті синього кольору.У радянський час на гербі України було зображено серп і молот в обрамленні вінка з колосків. В основу сучасного Герба покладено стародавній золотий тризуб на синьому тлі.
УЧЕНИЦЯ:
Прапор.Яким був прапор Великого князівства Київського достовірно сказати важко. Одна з перших згадок про синьо-жовтий прапор стосується початку 15 ст., а саме: Великої битви під містечком Грюнвальдом у Німеччині між німецькими рицарями та об”єднаними військами Польщі та Литви, серед яких були й україкські галицькі полки. Вони виступали під прапором, тло якого було синього кольору, а лев, що спирається на скелю, — жовтого. Синій і жовтий кольори поєднувалися також і на деяких козацьких прапорах.
У 1917 році після повалення самодержавства в Києві відбулися демонстрації під синьо-жовтим і червоним робітничими прапорами. Українська Народна республіка затвердила жовто-блакитний прапор як державний, тобто такий, що уособлює всю державу Україну.
З встановленням в Україні радянської влади замість синьо-жовтого прапора державним визнано червоний і золотими літерами УРСР, згодом додано золоті серп і молот. Пізніше червоний прапор замінено на двоколірний: зверху червона, а знизу – синя смуга. Незалежна Україна в 1991 році має синьо-жовтий прапор. Синій уособлює мирне українське небо, а жовтий – стиглу пшеницю.
УЧЕНЬ:
Уся земля колише вічно жито,
І береже співучі ручаї.
У цій землі, веснянкою сповитій,
Сплять суворі прадіди мої.
Б”ють живі джерела під землею,
І Дніпро гримучий не змілів.
Так, я рідний син землі своєї,
Так, я син великої землі.
УЧЕНИЦЯ:
Гімн. В основу сучасного державного Гімну України покладено мелодію композитора 19 ст. Михайла Вербицького на слова Павла Чубинського “Ще не вмерла Україна”, якій вже 130 років. Ця пісня була також державним гімном за УНР. Нині вона знову стала загальновизнаним українським Гімном.
Все, що мріялось віками,
Сповнилось, настало!
Ще не вмерла Україна –
Гордо прозвучало!
Всі присутні виконують Гімн.
i.ocvita.com.ua